Зустріч з львівським поетом-піснярем та письменником Зеновієм Филипчуко

2017-02-09

9 лютого у бібліотеці-філіал с.Завадів з ініціативи завфіліалом Бурій Н.І. відбулася цікава зустріч з львівським поетом-піснярем та письменником Зеновієм Филипчуком, на яку із задоволенням прийшли учні молодших класів та підлітки, учителі, батьки.

Зеновій Филипчук – людина, яка випромінює щирість і доброту. У його виконанні звучали пісні, що увійшли до Золотого фонду української естради («Три дороги», «Хлопці з лісу», «Колядка» та ін.), проте найбільш захопленою була малеча від спільного виконання пісень «День народження», «Я і ти – промінчик доброти», «Добра пісенька». . Далі поет розповів про молодих юнаків, які зараз обороняють нашу державу. Для усіх присутніх пан Зеновій заспівав пісню «Справжні хлопці», і зауважив, що, коли кожен хлопець візьме до уваги слова цієї пісні, то Україна матиме «достойних мужів».

Митець зазначив, що про нього ніде не пишуть – і це така його життєва позиція, бо хоче, аби про нього люди дізнавалися з його книжок, а не реклами.

А книжок у пана Зеновія і справді багато, деякі він привіз на зустріч та презентував. Серед них «Равлик, який літає», «Бабусина радість», «Талант бути людиною», «Намолене місце»,»Вервичка з хліба» , «День і ніч. Навколо багаття» та ін.. Кожен мав можливість придбати та отримати автограф автора.

Пан Зеновій Филипчук зробив подарунок сільській бібліотеці – книгу «Львівські художники слідами Тараса Шевченка». .

Особливу увагу поет-пісняр приділив своїй книжці, яка має назву «Бабусина радість». «Це книга про мою бабусю, яка була неграмотною жінкою, але настільки багатою духовно, що дотепер задумуюся над деякими висловами», - розповідав він.

На закінчення поет давав відповіді на запитання із залу: «Чи маєте Ви музичну освіту?», на що пан Зеновій відповів, що колись йому не дозволили отримати музичну освіту, тому нотної грамоти він не знає, а усі свої пісні він співає під гітару на слух. А відповідаючи на запитання: «Скільки грошей заробляєте, працюючи з телеканалом «Малятко»? – відповів, що робив це безкоштовно, щоб поширювати українське слово.

Незважаючи на усі труднощі, які виникли (поламався автобус, яким поет їхав у село і довелося робити декілька пересадок), ця зустріч була такою щирою, що кожен присутній поніс з собою іскринку радості і світла від цікавої зустрічі з незвичайною людиною у буденному житті.

Поет пообіцяв, що це була не остання зустріч.